Нас зустрічає Диканька. З місця ночівлі до села всього кілометр. Робимо невеличкий фотосет біля знаку. У селищі знайомимося з місцевим жителем. Він розповідає нам як і куди краще піти та пригощає березовим квасом.

У Диканьці до нас приєднується Артем – хлопець Олі. Він приїхав машиною, тому ми по відпрацьованій схемі залишаємо рюкзаки в авто та йдемо оглядати містечко. Першим ми відвідали краєзнавчий музей. Там, звісно, екскурсія, достатньо інформативна, але багато зайвого розповідають. А от про Гоголя і його твір “Вечори на хуторі біля Диканьки” ми отримали мало інформації. На жаль, екскурсію довелося перервати – час піджимає. Виходимо на вулицю, а там дощ, та ще такий, непоганий. Ніхто й не подумав, що може бути негода, тому дощовики залишилися в рюкзаках.

Не зважаючи на дощ, оглянули Троїцький собор та Миколаївську церкву, але тільки ззовні. От у Миколаївській знаходиться усипальниця родини Кочубеїв, що у свій час володіли цими землями.

Із Диканьки виходимо повз тріумфальну арку, збудовану на честь імператора Олександра І. Повертаємо на трасу в напрямку Полтави. І тут починається один із самих важких та не цікавих відрізків нашого шляху за весь час проекту.

По-перше, ми не врахували, що між Диканькою і Полтавою на дорозі не буде жодного магазину чи кафешки. По-друге, нам необхідно було пройти близько 20 км по асфальту. У цей відрізок часу взагалі нічого не відбувається і вся увага сконцентрована на кожному кроці, на тому, як довго ми вже йдемо, та як вже стомилися. А ще хочеться їсти.

Одну кафешку ми таки пройшли. Точніше, це був ресторан “Хутір поблизу Диканьки”. Там все стилізовано під оповідання Гоголя. На ніч тут також є де зупинитися. По незрозумілих причинах в той час ресторан не приймав замовлення. Так ми і пішли далі голодні.

До Полтави підходимо геть безсилі. І ось за поворотом ресторан-магазин. Навіть не згадаю його назви. А от кефір і якесь печиво із згущеним молоклм пам’ятаю добре. Довгоочікуваний відпочинок і їжа дають своє.

У Полтаву заходимо більш бадьорі. Вже стемніло, та от він, знак “Полтава”. Друге велике місто на нашому маршруті. Досить непогане досягнення. Ще декілька кілометрів по місту до машини Артема здалися вічністю. До слова, Артем увесь цей день йшов з нами.

У місті ми зняли квартиру, наступного дня у нас вихідний. Геть потомлені заходимо в оселю, та ще знаходимо сили, щоб привести себе в порядок після довгої дороги і приготувати вечерю.

Таким, досить важким і нудним видався 13-й день проекту. Проте, ми у Полтаві і це головне!

Технічна інформація

Перехід: с. Диканька – м. Полтава.

Дистанція: 35,7 км.

Чистий ходовий час: 6 год 48 хв.

Середня швидкість руху: 5,2 км/год.