Спека, асфальт, траса. Так я можу охарактеризувати цей ходовий день. З місця ночівлі ми вийшли на трасу Київ-Харків. І нею мали дійти до смт. Решетилівка. Йти по трасі дуже важко. Асфальт забиває ноги, сонце смалить і постійно проносяться машини поруч з нами. А ще постійна монотонність тієї дороги. Той відрізок ми йшли ніби цілу вічність.

В дорозі трапилась невеличка прикрість. Я невдало витягнув кліща у Олі. Ми вирішили у Решетилівці зайти в лікарню. То була ціла історія, але про все по порядку.

До Решетилівки ми, знову ж таки, йшли трасою. Я постійно поглядаю на GPS, скільки ще залишилося. Ніби і йдемо швидко, але таке враження, що стоїмо на місці. І ось він, поворот на районний центр.

У центрі селища зупиняємось на привал. Затарюємось у всім відомому дешевому супермаркеті, відпочиваємо та їмо прямо там. =) З привалу йдемо в напрямку районної лікарні. Селище досить велике, тому поки дійшли, трохи заморилися.

От ми плавно і дійшли до історії з кліщем та лікарнею. То сміхта й годі. Про те що там відбуваллся мені розповідали Настя з Олею, бо поки вони ходили, я залишався з речима. А діло було так. З одного відділення дівчат відправляли до іншого, від одного кабінету до другого. І всі лікарі чи медичний персонал закладу відмовлялися щось робити, бо вперше зустрічалися з кліщем, за їх словами. І так це все тягнулося довго і нудно.

І лише якийсь медбрат чи стажер-інтерн взявся щось робити, і то лише через те, що Настя настояла. З горем навпіл кліща дістали. При цьому уся процедура записувалась на камеру. Я дуже здивований, що районна лікарня не може адекватно допомогти у випадку кліща. І ще запитання задали: “А ви з лісу?”. Загалом, так смішно, що аж печально.

За решетилвкою ще трохи пройшли полями у напрямку села Колотії. Місця ночівлі у нас, зазвичай, заплановані зарані, але все ж у кожному конкретному місці потрібно шукати вже по факту. От і зараз, по карті планували одне, а на ділі вийшло зовсім інше. Йшли вздовж поля біля якогось невеликого лісочку, по ґрунтовій дорозі. І несподівано попереду виринає напівзруйнована, заросла будівля. І це вже досить далеко від села.

Стали табором неподалік. Місце все ж непогане і, мабуть, популярне серед місцевих. Але у нас гостей не було. Поставивши намет, я ще ходив назад у Решетилівку по воду на вечір і на ранок. Додатково накинув Радіалку в 4 кілометри.

От, в принципі, і всі пригоди на той день. А забігаючи на перед, скажу, що наступний день був набагато багатший на пригоди.

Технічна інформація

Перехід: с. Витівка – с. Колотії.

Дистанція: 25,2 км.

Чистий ходовий час: 5 год 5 хв.

Середня швидкість руху: 5 км/год.