20 день проекту Inside of living. Це ще одна визначна для мене дата. За цей час було все: веселощі і смуток за домом, пригоди та спокій, лісові стежки і автомагістралі, знайомства з багатьма цікавими людьми.

От, наприклад, сьогодні в одному із сіл, котре ми проходили, нас запросили в хатину, прийняли і накормили як рідних. Дуже дякуємо за це господарям, пану Григорію та пані Ніні. Світ не без добрих людей, ми в це завжди вірили, і дуже хочемо, аби в це повірили всі. Тоді нам усімжити стане легше жити. Я у цьому впевнений на всі 100%.

За 20 днів ми уже пройшли всю Харківську область, майже усю Полтавську, побували у багктьох селах, посерепоселеннях, селищах міського типу та містах. Серед них: Харків, Полтава, Краснокутськ, Котельва, Опішня, Коротич, Решетилівка, Диканька, Шарівка та цей список можна продовжувати ще довго.

До усіх цих поселень нас приводили широкі магістралі, вузькі стежинки, грунтові дороги, лісові просіки, мости та бездоріжжя. За 20 днів ми вже пройшли 435 кілометрів. В середньому, це 24 км/день, не враховуючи днівки. Бували дні, коли ми проходили і по 30 км.

А ночівлі такі цікаві бували, аж сміх. І в лісі, і на схилах горбів, і в полях чи лісо-посадках. Якось ночували на дачній території, але попередньо поговорили з дачниками.

Про все це я буду писати у своїх блогах з проекту Inside of living. До слова, вони вже давненько не виходили. Справа в тому, що тиждень був напружений як фізично, так і технічно – відсутність можливості підзарядки та інтеренту. Сподіваюся, найближчим часом публікувати більше новин.

І ще раз скажу про знайомства з людьми. Це те основне, заради чого ми йдемо. Кожна зустріч мотивує нас йти далі. На шляху нам траплялися лише патріоти України, люди, котрі хочуть жити в мирі, так само як і ми. Нам не потрібна війна!

Дуже приємно спілкуватися з дітьми. Бувало, проходимо селом, сядемо на привал і дітки підходять розпитати хто ж ми такі. Дехто з них ніколи й не бачив туристів з великими рюкзаками. Було навіть, що просили у нас автографи, і ми, звісно, залишали їм свої візитівки з підписами. Село Рокита, привіт вам! Будемо пам’ятати вас завжди. =)

Фото Ольги Соловйової

Такі події надихають йти далі, бачити, запам’ятовувати, писати і розповідати про Україну усьому світ! Адже це наша земля, для когось така невідома…

Подорожуйте та пізнавайте Україну – це прекрасно!