Як не дивно, але в Одесі я був вперше. Хотілося за тих декілька днів не тільки подивитися місто і побувати у визначних місцях, а й відчути його ритм. Отож, вирішено, їду… Заходжу на сайт залізниці, бачу єдиний наявний плацкарт і швиденько його купляю. Коли повернусь точно не знаю, тому і зворотні квитки не беру. Як завжди, перед поїздкою я ознайомлююсь із статтями про місто. Читаю про визначні місця, куди можна і варто сходити. Та не зважаючи на прочитане, першим пунктом в списку були одеські катакомби, про них я знаю давно, бачив фото звідти, ну і певна річ хотілося там побувати. Та варто розпочати розповідь із самого початку.

А починалося все з пошуку «вписки», треба ж десь залишити речі, спати, їсти і таке інше. За порадою одного із одеських знайомих, ми зупинилися на території учбово-тренувальної бази «Скалодром» Альпіністського клубу «Одеса». Насправді чудове місце практично на березі Чорного моря. Тут є вся необхідна для проживання інфраструктура (туалет, душ, кухня), пляж, скелелазний стенд. Територія охороняється. Оплата за місце під намет сплачується за добу з чоловіка. Також ніби можна поселитися в номері гостьового будиночку. Ціни адекватні, загалом, рекомендую.

З місцем ночівлі визначилися, далі по плану море, а потім в місто.

А там і починалося саме цікаве. Взагалі в той день, а то була неділя, в центрі звичайно ж було дуже багато людей, окрім того там проходило щось типу обливного флешмобу. Загалом все виглядало наступним чином, багато молодих людей із відрами і водяними пістолетами поряд обливають один одного. І все це відбувається під звучання живого оркестру. Ну де ще, як не в Одесі можна таке побачити. Поряд у сквері проводиться фото-сушка.

В Одесі дуже багато цікавих старих двориків. От йдеш вулицями міста і видно, де фасад новий, а там вивіски магазинів і таке інше. Заходиш в один із двориків і ніби потрапляєш в інший світ.

Начебто час тут зупинився. Ми також заглянули в один із під’їздів, а там старезні металеві сходи ведіть кудись наверх… Кинулося в очі – тут дуже багато котів, у кожному дворі що найменше один. Ось коте охороняє вхід до свого дому. 🙂

Вдень Одеса насичена людьми і подіями, тут дуже багато туристів і відпочиваючих. Десь постійно видно екскурсійні групи та автобуси. Ввечері тут також вистачає забав і заходів для відпочинку. Ми ж обрали для себе кіно під відкритим небом у старовинному одеському дворику. Цікаво, що відтворення йде в режимі silent mode, це означає, що звук не виводиться на всю аудиторію, а кожен слухає доріжку через свій девайс з навушниками. Їх, до слова, роздають при вході. Відвідування цього заходу безкоштовне, організація на рівні та і виглядає це все досить антуражно.

Вночі місто заспокоюється, а ми спостерігаємо за тим з висоти. В план поїздки було включено відвідування декількох дахів – оперний театр, декілька житлових будинків у центрі міста, і непередбачувано залізли на готель «Одеса». Писати про те навіть нема чого, тут лиш можу показати декілька світлин, а із готелю “Одеса” навіть є коротенький відеоролик.

Коротеньке відео, зняте на даху Готелю “Одеса”:

Звичайно ж, одеські катакомби, про котрі я згадував вище. Ми відвідали частину катакомб під назвою «Масив Розумовського». Цікавим у цьому масиві є те, що тут у ходах копальнь розташований бункер. Щоправда від нього залишилось зовсім мало, Однак, такий об’єкт під товщою землі вражає. В цьому масиві знаходиться природня печера.

Загалом, Одеса цікаве місто, я отримав від нього позитивні враження. Планую повертатися туди ще і ще, адже щоб пізнати Одесу повністю декількох днів недостатньо.

У цій публікації окрім моїх фото використовуються світлини Яші Родигіна.