Вирішив написати дещо із спогадів, а саме невеличку розповідь про мій перший похід. Відбувся він ще в жовтні 2009-го. Мандівка триденна, за маршрутом с. Дичків – м. Теребовля по Тернопільській області. Прийняти участь мене тоді запросили мої хороші друзі, котрі займались туризмом в туристичному гуртку Тернопільської ЗОШ №16. Не довго думаючи я згодився, адже це щось нове. До того ж, напередодні, літом, я побував на декількох фестивалях в схожих «диких» умовах, що мені сподобалося. Отож, зібрати сумку і в дорогу…

Я толком не пам’ятаю деталей походу, що коли було і як. Та це і не є важливо… Запам’яталась для мене ця мандрівка тим, що це була точка з якої взяли початок всі мої спортивні досягнення в пішохідному туризмі. Завдяки цьому походу я знайшов своє хоббі. Похід був не важкий – всього три дні, по кілометражу десь біля 25 км. В групі було 13 чоловік, всі школярі на той час. Пам’ятаю, йти було дуже весело – кожен розповідав якісь цікаві історії чи просто жартував.

Зі станції Дичків наш шлях лежав до с. Товстолуг, де ми стали на місце ночівлі. Біля Товстолугу є так званий Товстолузький дуб (вік понад 100 років). Далі йшли на Баворів, Скоморохи, а на ночівлю стали біля с. Сущин. Добре пам’ятаю той вечір – всі дружно сиділи біля великої ватри і пили чай. З темного нічного неба світив майже повний місяць і навколо все було залите місячним сяйвом.

А останнього дня ми прямували в Теребовлю. Там відвідали замок, точніше його руїни. Добре запам’ятався віршик, котрий я знайшов в інтернеті напередодні тої мандрівки:

Над Теребовлею дощі,
Скрізь парасольки і плащі.
І мокне ліс, і мокне сад,
Над старим замком листопад.

Над Теребовлею дощі,
Слова колючі, мов кущі.
Змиває дощ усі сліди,
Чи я повернуся сюди?

В. Гдаль.

Ось такі спогади про перший в моєму житті похід. Залишайте коментарі нижче.