Вибачайте, що пишу з таким запізненням, були деякі справи. Однак таки вибрав час і пишу цю коротеньку замітку.

Таки так, збулося, я сходив в зимовий похід-прогулянку. Так хотілося кудись вибратися, посидіти біля багаття, відпочити від буденності міста… Це так чудово. Про те як це було я розповім за хвилинку 🙂 .

Отож маршрут було обрано той самий що і минулого разу (про це читайте у статті). Причиню цьому було декілька факторів – по-перше, я добре пам’ятаю той маршрут, що значно полегшить орієнтування зимою, коли навіть добре знайомі стежки можуть губитися серед снігових заметів, а по-друге було якось лінь складати новий маршрут. Синоптики прогнозували хорошу погоду, легенький мороз, а другого дня навіть плюсову температуру. Як сказали так і сталось.

На відміну від того як ми добиралися до місця старту, платформи Дачі, першого разу, то зараз ми навіть змогли сидіти в електричці і припаркувати наплічники на сидіннях навпроти. Власне, по прибуттю на платформу Дачі, ми підготувалися до виходу на маршрут. Як і минулого разу зайшли до Есхару аби докупити необхідні продукти. Після попрямували до Есхарської дамби.

У цьому поході активно використовували газові пальники, зокрема для приготування чаю на привалах.

Дорога була досить легкою, по слідах на снігу було видно, що тут активно ходять люди і їздять машини. Поки ми йшли, падав сніг, але він не заважав. Вже ближче до місця ночівлі зустрічали багатьох рибаків.

На місце ночівлі прийшли близько обіду, я був досить здивованим, адже в осінньому поході ми йшли дещо довше, при тому враховуючи що зараз ми стали неподалік Суворовського джерела. Доречі, місце для ночівлі там є досить непогане, вода з джерела та і дров купа. Для обігріву я розпалив багаття, а їжу все ж готували на газу. Це насправді зручніше в умовах зими. Незважаючи на те, що ми брали із собою по два каремати, вночі було дещо прохолодно, можливо, через те що намет був не обкопаний…

Наступного дня підйом відбувся о 10, однак з намету повиходили десь об 11. Готували і їли прямо в наметі, адже на вулиці йшов невеликий мокрий сніг, який чимось нагадував замерзлий дощ. До моменту нашого виходу на маршрут, цей «дощосніг» закінчився. Якщо минулого разу ми заходили на дорогу до бази ППО через Мохнач, то зараз подумали, а чому б не скоротити і почали підйом в ліс прямо біля Суворовського джерела. Підйомчик ніби і невеликий, але зважаючи на сніг, підійматись було не так легко. Невдовзі вийшли на дорогу, виявилось, що зимою нею не користуються, тому тут все було засипано снігом, а під ним подекуди замерзлі калюжі в канавах. Потрібно бути дуже обачним, щоб не провалитися туди. Дорога по суті є прямою, однак, не проглядалася далеко, бо був досить густий туман.

Ця частина походу, однозначно була найважчою. Ходити по нерозчищеному снігу та ще під навантаженням наплічника нелегко. Все ж не піддаючись бажанню перепочити бодай трохи, йшли по 45-50 хвилин, долаючи метр за метром. В районі бази ППО вже з’явилися роздоріжжя, і тут дорога була їждженою, тому і пересування стало легшим. Тут же і стали на перекус з чаєм. А далі по більше-менше розчищеній дорозі було так приємно йти. Тому досить швидко дісталися до Старої Покровки. Коли починало смеркати ми були неподалік станції Есхар і тут зробили щось схоже а вечерю – чай, канапки, печиво із згущиком. Місцева бабуся здалеку з великою цікавістю спостерігала за цим процесом. Тут хочу сказати декілька слів про нашу Укрзалізницю. У цьому відомстві бардак. Казус вийшов тому, що напередодні вони поміняли розклад, про що було написано і в інтернеті, і на станції. Однак, за новим розкладом о 17:30 електричка так і не прибула. Коли ж я поцікавився на рахунок цього у компанії жіночок, що вийшли із службового приміщення станції, то вони мені відповіли, що в розкладі поїздів може бути багато чого написано, а електричка була в 17:15. І що це повинно означати в такому випадку? Ось так і довелося чекати наступного поїзда.

Ну що ж, на цьому опис мандрівки можна завершувати. Розповідайте про цю публікацію в соціальних мережах і склікайте «Мені подобається» за допомогою кнопок нижче. Залишайте коментарі!