– Доброго дня! Як поживаєте, як справи у вас?

– Та нічого, потихеньку. А хто ви, куди йдете та звідки?

– Ми туристи, йдемо пішки через Україну.

– Та ви що?! Як, через усю Україну?

– Та ось так, йдемо, знайомимось із людьми, знімаємо відео блог. Хочемо показати нашу країну усьому світу: як живемо і чим займаємось.

– О, це ви молодці. А звідки ж ви йдете?

– Ідемо із Стрілечої (Харківська область), а закінчити плануємо в Ужгороді через три місяці.

– Ой, довго ж вам йти ще. Ну щасливої вам дороги!

– Дякуємо, вам також нехай щастить.

Так ми розмовляємо із людьми з різних сіл, що трапляються нам на маршруті.

Зазвичай, ніхто не проти відео зйомки. Розмови бувають довгі, а бувають і короткі. Деколи ми просимо зробити фото на пам’ять, і деякі будемо надсилати у відповідь по закінченню проекту.

Із самого ранку ми відвідали садибу у Старому Мерчику. Занедбана, закинута будівля, хоча і туристичне місце – ми зустріли тут екскурсійну групу. Поряд невелика, але достатньо красива церква. Загалом, нічого особливого, і ми пішли далі.

Цього дня увесь день йшли по дорозі. Вийшли із Старого Мерчика і одразу зайшли в Новий Мерчик. Дуже довге село, близько восьми кілометрів. Йти було якось важко. Чи то вітер заважав, чи якісь психологічні моральні навантаження. Я помітив за собою ще давно, коли йти в однаковому середовищі довгий час, то здається, що пройшов дуже мало. А це так і капає на мозок. От такі ж відчуття у мене були і тоді.

Не дуже я люблю от так ходити через села. До того ж це була субота, і людей багатот не зустрічали. Тому ми толком ні з ким не познайомилися.

До того ж, дистанція була досить відчутною. Потрібно було нагнати 5 км відставання за попередній день. Тому у нас було така собі гонка з часом. І це виснажувало.

Нарешті, ближче до п’ятої вечора, вийшли з села та хоч трохи пройшли пересічною місцевістю. Це був такий необхідний відпочинок від села, особисто для мене.

А понад вечір ми пнийшли до села Олександрівка. Заходилися фотографувати гусей, потім ще журавля у гнізді побачили. А я в той час пішов шукати магазин, за одно дізнався де школа, сільрада. Попутно мені навіть розповіли де будинок сільського голови.

Село Олександрівка залишило у мене хороші враження. Дуже акуратно, чисто. Люди привітні. А хатки були красиві і кожна особлива, розфарбована по інакшому і зі смаком.

Магазин знайшли в кінці села, файно там закупилися. До місця ночівлі йшли в темноті. Не дуже люблю шукати місце під намет в світлі ліхтаря, але що вдієш. Звісно, краще зупинятися на ночівлю до заходу сонця. Це дозволить вибрати нормальне місце, назбирати дров і розкластися. А ми маємо, те що маємо. Таке запізнення було зумовлене нашим попереднім відставанням.

Цей день я вважаю чисто ходовим, ми йшли постійно дорогою і багато. Ні з ким не розмовляли, та і цікавих місць було мінімум. А от наступного дня у нас за планом був вихідний. Тому ми і викладалися на повну.

Технічна інформація

Перехід: с. Старий Мерчик – с. Олександрівка.

Дистанція: 28,7 км.

Чистий ходовий час: 5 год 37 хв.

Середня швидкість руху: 5,1 км/год.