Мій похід довжиною в місяць та майже 800 кілометрів підійшов до кінця. Вже декілька днів пройшло як я повернувся до Харкова. Потроху втягуюсь в звичне міське життя. Зараз доводиться вирішувати багато питань, я тільки повернувся, а завдань для мене вже багато, як по університету, так і по профспілці, а ще ж хочеться розібрати відзняті матеріали та переглянути їх.

До слова, поки я розсортував тільки фотографії та підготував їх до обробки. А от займатися цим поки нема часу. Відео розсортоване ще в Києві – трохи було часу в столиці, то зайнявся тим. Взагалі відзнятого матеріалу в мене на 200 Gb, близько 1500 фотографій з різних камер.

Тепер трохи про проект. Це був дуже крутий місяць мого життя. Незабутні історії та пригоди, нові знайомства і контакти в половині країни. Моєю мрією був самостійний похід через всю Україну. В результаті моя мрія збулась частково. Але я цілий місяць подорожував в компанії двох чудових дівчат. До нас долучалися інші учасники, люди нас запрошували до себе додому, давали ніштяки на дорогу, розповідали історії життя. Про що ще можна мріяти?!

За час подорожі ми потрапляли в круті пригоди. Про щось ви вже читали, а щось ще чекає на публікацію. Дуже круті були дні, коли до нашої групи долучився Антон, а потім Міша приїхав, той самий, котрий допомогав нам з рюкзаками третього дня, та відвозив на точку старту проекту. Несподівано насичений пригодами вийшов передостанній ходовий день (34), Ми там поділилися на дві групи, а потім довго один одного шукали. І це все було дуже круто і весело. Такі події в результаті і створюють подорож, її історії і легенди =).

Досвід. Звісно, я багато чого нового взяв для себе із цієї мандрівки. Тут як життєвий досвід, так і туристський. З’явилися якісь думки над походами такої протяжності. Тепер вже знаю, що таке проходити в середньому 25 км кожного дня і так шість, а то і більше днів підряд. Це і навігація виключно з GPS. Це точно легше, ніж просто карта з компасом. З іншого боку я постійно думав над оптимізацією маршруту. Адже Google не завжди використовує усі дороги та стежки. Десь ми сходили із маршруту, десь нагуляли зайвого кілометражу, а десь навпаки скоротили. Не важливо за допомогою чого орієнтуватися на місцевості, важливо чітко розуміти куди потрібно дійти і як це можна зробити безпечно для усієї групи. От на подіях передостаннього дня зробив висновок, що ділити групу не варто, а то потім важко найтися в незнайомих селищах.

Що буде далі? Я продовжу випускати публікації за кожен день походу, як це і було весь час. Крім того підготую більш розширенні публікації про цікаві для мене місця. Серед них Шарівка, церква в Наталіївці, Краснокутськ, Опішня… Також планую зробити декілька випусків свого відео-блогу. Матеріал є, залишилось дозняти декілька моментів та змонтувати все. Ну і, звичайно, фотографії. Їх є дуже багато і обробляти я їх буду частинами. Опуцблікую не все. Планую, можливо, організувати якусь фотовиставку. Але до того ще є повно роботи.

От поки так. Я хочу подякувати всім, хто підтримував мене до і під час мандрівки, усім хто допомагав із організацією. Дякую всім, хто залишався зі мною на зв’язку увесь цей місяць. Звичайно, велике спасибі моїм колегам із профспілкового колективу, за те що взяли на себе частину моїх обов’язків, цим ви мені дуже допомогли! Дякую і вам дорогі читачі за те що виявляєте інтерес до моїх публікацій. Підписуйтесь, ставте вподобайки, розповідайте друзям та коментуйте.