Минулих вихідних змотався до Дніпропетровська. Подорож була запланована трохи раніше. Їхали туди з Яшею із метою познайомитися з авторками проекту Inside of Living. До цього проекту я долучаюся на місяць, а Яша буде йти з нами близько тижня. Повернемося до поїздки. Хоча вона і була запланованою, у мене постійно було відчуття якоїсь спонтанності. Мабуть, все через те, що їхали ми автостопом.

Напередодні проконсультувалися у знайомих на рахунок дороги і інтенсивності руху на ній – прогноз був невтішний. Дехто казав, що їхати там «стопом» близько дев’яти годин на декількох машинах. Насправді ж сталося наступне. Раненько ми виїхали із Харкова в напрямку з’їзду на Сімферопольську трасу. Ну і там, вибравши місце за поворотом по всім канонам, почали голосувати.

Я був вражений, наскільки багато водіїв знають що і як відповідати «автостопщикам», якщо вони не можуть зупинитися з якихось причин. Хоча, більшість машин проїхали просто так, все ж частина водіїв, котрі спілкувалися з нами мовою жестів була значною. Десь зо пів годинки ми “стопили”, навіть встигли дещо замерзнути і тут несподівано спиняється машина. Пару слів з драйвером і звучать заповітні слова «Сідайте, підвезу!». Це виявилась пряма попутка в Дніпропетровськ.

Поїздка була з комфортом і дуже швидкою, мало коли водій їхав із швидкістю менше 140 км/год. Тож ми витратили на дорогу лише 1 годину 40 хвилин часу. Попереду був цілий день пригод. Подякували драйверу і пішли на «вписку» знайомитися з Настею і Олею.

Дівчата дуже веселі і позитивні, ну ви і самі у цьому переконаєтеся, якщо будете дивитися наші відео-блоги на каналі проекту Inside of Living.

Обговоривши всі питання стосовно походу, маршруту, харчування, спорядження і решти нюансів, ми з Яшою відправилися в центр міста.

А саме до готелю «Парус», точніше на його дах. Це недобудований об’єкт прямо на набережній Дніпра. Здобув особливу популярність після того, як патріоти Дніпропетровська намалювали на фасаді герб України висотою в 16 поверхів.

За інформацією з інтернету, це найбільше зображення герба України. Готель почали будувати ще в далекому 1975 році, і зупинили будівництво в 1995. З того часу там лише міняються власники, а будівля потроху занепадає. Висота готелю 114 метрів, 32 поверхи, 17 ліфтів. Ці цифри вражають, ця будівля повинна була стати найбільшим та найвищим готелем України. Однак, не склалося…

Читайте також: моя подорож в Одесу і руфінг готелю “Одеса”

В той день було дуже вітряно, тому в будівлі без вікон було не дуже комфортно. Місцями вітер досягав значної сили, але ми з великою обачністю дісталися даху. І були здивовані, що там не так дме, як декількома поверхами нижче.

А ближче до вечора почався дощ, тому толком Дніпропетровськ я не подивився, але і того що бачив мені було достатньо, для першого разу. Місто залишило про себе позитивні враження, хоча, було би кльово, якби пилюку з вулиць прибирали частіше. Планую повернутися сюди ще раз на більш розгорнуту екскурсію, аби тільки погода не підводила.

Наступного ранку також валив дощ, тому “стопити” не пішли, а поїхали на вокзал і добиралися поїздом. Такої подорожі залізницею я ще не мав. Чи то дійсно так обставини склалися, чи таки залізниця винувата, але поїзд запізнився до Харкова на дві години, це при тому, що потяг вважається експресом. Пояснення від провідника і начальника поїзда – переведення годинника і складні погодні умови (обледеніння контактного проводу). По приїзду в Харків я написам офіційну скаргу, поки чекаю на відповідь. Але навряд чи щось зміниться.

У будь-якому випадку, вважаю, що поїзда вдалася і перший досвід автостопу отримано! =)