Цього дня ми подалися гуляти Полтавою. Дома толком їсти не було чого, тому вирішили перекусити у кафешці. Поїхали одразу до центру Полтави і там надибали затишний ресторанчик.

Гуляючи центром, одразу пішли на Соборну площу до Білої альтанки. Дуже популярне місце серед туристів. І не випадково, адже тут надзвтчайно красиво. Навколо скверу розпускається бузок, а вітер розносить його п’янкий аромат. Тільки за це я вже хочу повернутися в Полтаву ще раз.

Поряд знаходиться хата-музей Котляревського, відомого українського письменника. Звісно, і туди ми заглянули. Експозиції цікаві, але без екскурсії злвсім не зрозумілі. Шкода, але у нас не було часу на неї.

Навпроти музею пам’ятник знаменитій полтавській галушці. У кожному місті, мабуть, є таке місце, біля якого фотографуються усі. І ці кадри зовсім не відрізняються оригінальністю. Аде ж потрібно зробити там світлину. Так і цей пам’ятник галушці – своєрідний символ міста Полтава.

З оглядин центру Полтави ми поїхали здавати квартиру, а далі на маршрут. Артем також йшов з нами. Перехід був не самим цікавим. Йшли спальними районами Полтави. А потім вийшли на трасу Київ-Харків. Там Артем нас покинув. Йому потрібно було повернутися в центр по машину, аби привезти нам рюкзаки.

По трасі ми йшли не дуже довго, поки Артем привіз наші речі. Було це десь перед Абазівкою. А вже звідти, попрощавшись з ним, ми пішли до села Витівка. Йти дорогою було непогано – половина полотна ремонтувалася, по ній і йшли. Діло йшло до вечора, тому сонце не сильно пекло.

До Витівки не доходили. Стали на ночівлю в дачному кооперативі. Там булт досить багато закинутих ділянок. Ми все ж відшукали дачників, аби попередити про наші плани на ночівлю та набрати води. Зазвичай, такі кооперативи охороняються. Наш не виключення, але, як виявилося, міліціонери пішли до геологів бухати поговорити про геологію. =) дідусь, з яким ми спілкувались, спочатку відносився до нас з підозрою, але, поговоривши з нами, змінив свою думку. Водичку також набирали у нього.

Ночівля там була крутою. Є лісок і дрова. Неподалік залізниця. І там досить часто проїздили потяги. Це створювало особливу атмосферу. Коли стемніло, Оля пішла робити красиві нічні фото. Вийшли шикарні світлини.

Так і закінчився цей ходовий день. Ми на декілька кілометрів ближче підійшли до Києва.

Технічна інформація

Перехід: м. Полтава – с. Витівка.

Дистанція: 21,1 км.

Чистий ходовий час: 3 год 46 хв.

Середня швидкість руху: 5,6 км/год.