Три дні я разом з групою учнів і тренером мандрували берегом Серету з Теребовлі до Чорткова. Саме таким маршрутом ми рухались під час походу І ступеня складності, що відбувся 06-08 червня 2012. Під час мандрівки побували в Теребовлянському і Чортківському замках. Побували біля палацу графа Козібродського (зараз там знаходиться геріатричний центр), побачили руїни замку в с. Долина (Теребовлянський р-н) та стіни Буданівського замку. У Чорткові відвідали церкву Вознесіння Христового (архітектурна пам’ятка 1717 р.), ратушу і костел св. Станіслава (1619 р., перебудований на початку ХХ ст.).

Мандрівка почалась зранку в середу (06.06.2012). Зібрались в ТЗОШ №16 і звідти попрямували на електричку до Теребовлі. В 10:15 вже були в точці початку маршруту і попрямували до замку. Погода не сприяла, йшов невеликий дощ. Пофотографувавшись біля Теребовлянського замку, попрямували на с. Підгайчики. Саме там знаходиться палац графа Козібродського, збудований в 1887 році. Час рухатись далі, тим більше коли пора ставати на обід. Вийшовши за село, ми підібрали непогане місце для обіднього привалу і почали готувати макаронний суп. Після обіду знову в дорогу. Погода покращилась, дощу вже не було. Прямуємо в с. Долина. Там піднялися на пагорб до Троїцького костелу і руїн північної частини замку із залишками круглої вежі та рештками оборонних укріплень. Цікаво, що костел збудований на кошти Софії Гольської у стилі ренесансу з елементами готики, стоїть на території замку і раніше входив до системи його оборони. За селом ми почали шукати місце ночівлі, бо пройшли намічену відстань та й час підходив до вечора. Поки частина групи ставила намети, хтось пішов по воду, а хтось почав розпалювати багаття і готувати вечерю. За цей час наш тренер Сергій Володимирович натягнув навісну переправу через яр і всі бажаючі могли спробувати переправитись. На вечерю була смачнюча гречка з маринованими огірочками. Після вечері ми пограли в різні командні ігри. Так промайнув вечір і добіг кінця перший день мандрівки.

На другий день нас зустріло сонце. На сніданок був рис із згущиком. Швиденько поснідавши і зібравшись, ми вийшли на маршрут. Та шлях нам перегородив той самий яр, через який вчора робили переправу. Ну що ж нятягуємо навісну ще раз і переправляємось всі та ще й наплічники переправляємо. Це було весело і цікаво. Особисто для мене це було щось нове, адже до цього я ніколи не переправлявся по навісній. Переправивши всіх і все ми попрямували до Буданівського лісництва – далі дорога йшла через ліс. Там нас зустріли працівниці і люб’язно запропонували карти лісництва. Вони нам дійсно допомогли і відрізок маршруту через ліс ми подолали досить швидко. З лісу ми вийшли в с. Буданів. на окраїні цього села є Буданівський замок, котрий був декілька разів зруйнований і відбудований. В ньому були монастир і лікарня. Зараз же, там психіатрична лікарня. Замок розташований на пагорбі, а наш шлях пролягав в долині. Був організований спуск по мотузці і всі успішно подолали цю природну перешкоду. Вже доволі змучені, полями і лісами ми попрямували в до орієнтовного місця ночівлі, від нього нас відділяло 6-7 км. Погода сприяла – світило сонце, було навіть дещо жаркувато. І ми вчасно дісталися до біваку. Хоча всі були втомлені, відразу почали розставляти намети, збирати дрова та розпалювати багаття. На вечерю приготували варену картоплю з ковбасками і традиційною для туристів тушонкою. Після вечері всі зразу ж пішли спати, адже денний перехід був досить важким.

Останній день мандрівки – п’ятниця. Хоча перехід був коротким – 10-12 км, потрібно було поспішати адже необхідно встигнути на електричку з Чорткова. Так, ми швиденько поїли макарони і пішли на с. Скородинці (Чортківський р-н). Невдовзі після початку руху розпочався дощ, а тут ще, пройшовши Скородинці, ми з’ясували, що прийдеться долати досить крутий підйом. Але за допомогою мотузки ми його подолали. Прийшли до с. Біле. Пора було ставати на обід. По дорозі знайшли непогане місце, там і стали. До цього часу випогодилось. було чисте небо і світило сонце. Поки варився борщ, ми переодягнулись і відпочили. Звідси вже було видно Чортків – кінець нашого маршруту. Далі ми йшли дорогою прямо до Чорткова. Поспішали на вокзал, щоб не запізнитися, та прийшовши, дізналися що електричка буде на дві години пізніше. Робити було нічого і декалька чоловік з групи пішли гуляти по місту. Серед них був і я. Чортків мені сподобався своєю старовиною, доволі охайними вуличками. Крім цього мені дуже сподобалась дерев’яна Вознесінська церква і костел св. Станіслава, тут ми навіть побували в середині. Час було повертатись до решти групи на вокзал. поки ми прийшли приїхав поїзд. Обговорюючи мандрівку, незамітили як приїхали в рідний Тернопіль.

На мій погляд мандрівка була чудовою. І маршрут цікавий, я відвідав багато цікавих місць, спробував такі елементи як навісна переправа, спуск і підйом по мотузці. Навчився одягати систему і робити ковзне кріплення мотузки до опори.