Минулих вихідних я мандрував по Харківській області з компанією своїх друзів. Маршрут був вибраний легкий і не довгий, аби встигнути пройти все за два дні. Мета мандрівки – просто відпочити на природі та відвідати декілька цікавих місць, а саме – Суворовське джерело («Риже джерело») і закинуту базу ППО.

Вставати довелося рано вранці, адже електричка відходить із станції Лосево, котра знаходиться далеко від мого гуртожитку. Поки ми доїхали та купили квиточки, поїзд вже був повністю забитий, однак для нас місце ще знайшлося. Я був дуже вражений, але на наступній станції в поїзд залізло багато людей. Ось тут і почалися незручності – нормально стати немає як, та і тиснуть на тебе з усіх боків. Протрималось це все до станції Світанок, а далі ми їхали до станції Дачі в більш спокійній обстановці.

Зі станції попрямували до смт. Есхар в пошуках магазину. Селище зустріло нас декількома закинутими будівлями та електростанцією. До речі, саме електростанція дала назву містечку, адже ЭСХАР – абревіатура Электрическая Станция Харьковского Административного Района. Довго по містечку не ходили, попрямували зразу в магазин, що знаходиться в центрі. Есхар справив хороше враження – спокійне, тихе містечко. Далі по сільських вуличках спустилися до річки Сіверський Донець. І вздовж неї попрямували до Есхарської дамби. Стежка пролягала через ліс. Осінній ліс просто заворожує своєю красою – безкінечне розмаїття осінніх барв, листя опало ще не повністю, однак земля вже вкрита кольоровим килимом. На дамбі декілька кадрів з чудовими краєвидами на Сіверський Донець і далі дорога повела нас вздовж річки в напрямі селища Мохнач.

Не доходячи декілька кілометрів до Суворовського джерела ми зробили привал на обід. Варили борщ, котрий вийшов просто чудовим. Люблю я польову кухню! 🙂

Суворовське джерело витікає потужним потоком з-під землі. Вода тут збагачена залізом і має цілющі для очей властивості. За легендою, Суворовське джерело отримало свою назву, коли Суворов вів тут своїх солдат, дехто з них вилікував собі очі саме водою з цього джерела. Інша назва – Риже джерело або Рижа криниця закріпилась за джерелом через характерний рижий колір жолобів по котрих тече вода. Рижий колір з’являється за рахунок великого вмісту заліза в воді і є нічим іншим як окис заліза.

Поповнивши запаси води, ми попрямували до місця ночівлі в лісі неподалік селища Мохнач. Місце шукали досить довго, бо хотіли стати саме в лісі, а він тут доволі зарослий і знайти рівну галявину без кущів досить важко. На вечерю приготували гречку і зробили шашлик. Після приготування їжі та чаю, води стало обмаль, тому пішли до джерела. До того самого Суворовського по прямій через ліс було ~350 метрів. Йшли по GPS, адже було вже темно, та і ліс досить зарослий – тут без стежок ходити лише по азимуту.

На ранок була чудова погода, як і першого дня. Поснідавши, вийшли на маршрут. Дорога до бази ППО пролягає через ліс, подекуди була заболочена, але в цілому нормальна. До будівель бази добралися за приблизно за півтори години. На закинутому об’єкті нас зустріла собака, спочатку вона віднеслась до нас з обережністю, але потім заспокоїлась. Загалом тут було досить багато людей – місцевих жителів і приїжджих, всі за грибами, а може просто погуляти осіннім лісом. Ми ж трохи пройшлися по території об’єкту, зробили пару кадрів, а потім перемістилися до відкритої місцевості, котра на Вікімапії називається футбольне поле, і на окраїні зробили привал на обід. Усе в темпі вальсу – потрібно встигнути на електричку. Тому швиденько поїли і знову в дорогу.

До своїх об’єктів воєнні прокладали непогані дороги, тому залишок шляху ми йшли по асфальтованій дорозі. Пізніше покриття змінилося на бетонні плити. Таким чином дорога вивела нас до села Стара Покровка. Так, до Введенки ми не пішли за браком часу. Та і в принципі йти асфальтованими дорогами по населених пунктах до станції не так цікаво, тому і вирішили скоротити маршрут та попрямували до станції Есхар. До слова, досить дивно тут називали станції – від містечка Есхар до однойменної станції кілометрів зо п’ять дорогою, а є і станція Мохнач, при тому, до містечка близько 10 км лісом.

Ну що ж, на електричку ми встигли і близько половини восьмої прибули на станцію Лосево в Харкові. А далі на метро і до дому 🙂 . Ось так пройшла наша мандрівка, всі залишилися задоволеними!

Загалом за два дні було пройдено 26 км.

І день – з/п Дачі – смт. Есхар – с. Мохнач. Денний перехід 15 км. Чистий ходовий час – 4 год 13 хв.

ІІ день – с. Мохнач – с. Стара Покровка – з/п Есхар. Денний перехід 11 км. Чистий ходовий час – 3 год.

Якщо вас цікавлять деталі подорожі, звертайтесь особисто, контакти на сторінці Проfile. Ставте лайки та розповідайте друзям за допомогою форми нижче, а також залишайте коментарі – мені важлива ваша думка!