Нещодавно повернувся з мандрівки ІІ категорії складності (про категорії походів можна прочитати на сторінці Спортивний туризм, звання та розряди). Це був похід на десять днів по найменш обходженому район Українських Карпат – Горганах.

Ця мандрівка дала мені зрозуміти, що таке насправді важкий похід, що може принести із собою непередбачувана погода і наскільки відповідально потрібно ставитись до всіх деталей організації і проведення подорожі.

Планувалося, що в похід піде група 9 чоловік, та зібралося лише семеро. Ну нічого, всяке буває. І 9 серпня ввечері ми вже вирушали на поїзд до Івано-Франківська, щоб зранку 10 вже вийти на маршрут. Вночі ми були у Франику і пересіли на автобус до Яремчі, звідки починали. Першого дня ми мали подолати 18 км, піднятися на гори Хом’як, Синяк і Малий Горган та заночувати на полонині Бладжив. Однак, через негоду (після обіду почався дощ і все затягло туманом), ми не пішли на Хом’як і зразу піднялися на Синяк, а через складність місцевості і курумник не встигали прийти на полонину Бладжив. Прийшлось скидатися на найближчу полонину під г. Синяк і там ночувати. Таким чином не дойшли 4 км. Наступного дня знову піднімались на Синяк, щоб вийти на стежку до Малого Горгану. Зранку світило сонце, тому до пол. Бладжив дістались досить швидко. І тут нам потрібно було приймати рішення про зміну маршруту, адже було видно, що небо знову затягує і збирається на дощ. Ми зважили всі варіанти і вирішили не іти на масив Довбушанка. Та не шкодуємо про це – як тільки прийшли на місце ночівлі, почався дощ. Отож, пожертвувавши підйомом на гори Довбушанка і Ведмежик, ми пішли на перевал Столи, а потім вздовж р. Довжинець в напрямку с. Бистриця. Нагнали 4 км з попереднього дня і вчасно прийшли на заплановане місце ночівлі.

Зранку третього дня ми проснулися під звук ударів капель дощу об тент намету, в палатці було холодно і так не хотілось вилазити із теплого спальника. Все ж голод і бажання потрапити до магазину у с. Бистриця перемогли, і ми почали збиратися. Ось після недовгого переходу під дощем бачимо напис на будинку “Магазин”. Докупили необхідні продукти, а також різні ласощі хто що хотів. Поки був привал, поговорили з продавцем про погоду, прогнози були не радісні – наступні декілька днів дощі. Час було рухатись далі, тому щільніше закутавшись в дощовики, ми попрямували в напрямку гори Окопи. Дощ все не переставав, а ми вже ідемо до урочища Пекло, а за ним ще трохи і наше місце ночівлі – полонина Рущина. Намети ставили в спартанських умовах – негода. Потім і тент натягнули, аби спробувати готувати їсти на вулиці, але дуже швидко відмовились від цієї ідеї, оскільки, почався вітер було холодно, а багаття вперто не хотіло розгоратися. Тож готували вечерю на пальнику. І швидко пішли спати.

Урочище Пекло (полонина Рущина)

Проснувшись зранку, я мав надію, що все ж дощу не буде і ось-ось вийде сонечко, та це була тільки надія. Небо далі затягнуте хмарами, що поливали нас холодними краплями води. Швидко поснідали і вирушили далі, розслаблятися немає часу – це ж спортивний похід. Четвертого дня мали піднятися на гори Мала Сивуля і Велика, а ще Лопушна та Ігровець, однак зважаючи на погодні умови і погану видимість, вирішили не пхатися поки що в гори і пішли в обхід. Одна з учасниць мандрівки, Іванка Волянська, дуже шкодувала, що ми не піднялись на найвищу вершину Горган – Велику Сивулю, що має висоту 1836 м н.р.м. А ми все ішли та просили всіх і вся, аби той дощ перестав лити, і погода трохи змилувалась. Після обіду дощ перестав, це дало нам можливість добре відпочити і нормально перекусити. Далі дорога лежала на Осмолоду, яку ми також подолали без особливих проблем – погода сприяла 🙂 Заночували у кемпінгу (спеціальне місце для відпочинку туристів). Цього вечора сиділи довше – сушили речі і відпочивали, а наступного дня мала бути півднівка, тому була можливість виспатись. А недалеко є магазин, тому ми не відчували нестачу їжі. Крім цього, одна із груп туристів, що відпочивали тут раніше, залишили картоплю, буряки і навіть трохи м’яса. Звичайно, ми цим всім скористалися…

Місток через р. Лімниця

Вночі знову почався дощ і падав навіть зранку, поки ми їли і збиралися, тішило одне – дощ невеликий. А повставали годині в десятій, нормально виспались і заходились готувати обід. Так хотілось залишитись тут до самого вечора і ще разок нормально виспатись, та потрібно було прямувати далі. Тож ми одягли дощовики і вийшли в дощ. Ми траверсували г. Кінь Грофецький, і піднялись на гору Грофа.

На вершині г. Грофа 1748 м н.р.м.

По дорозі зайшли в туристичний притулок “Під Конем”, там зробили собі привал. В спеціальному журналі залишили побажання. А ночувати пішли в інший притулок на полонині Плісце. Це той самий, перший туристичний притулок збудований львівським товариством “Плай” в 1933 році. Його відбудовували з 2001 року і наприкінці 2008 року він вже був готовий приймати туристів. На момент, коли ми прийшли до притулку, там вже було близько 30 чоловік. Майже всі приїхали сюди на три тижні з науковою метою – досліджувати екологічне становище та процеси росту лісу. Місця було мало, але все ж ми примостилися і спали під нарами 🙂 зате в теплі та добрі. За цю ніч ми знову добряче висушили речі та і самі відпочили. А наступного ранку, то вже був сьомий день, знову іти під дощем.

Якщо минулі дні йшов дощ, а на вершинах було складно просуватися через курумник, то тепер прийшлось продиратися через жереп. Благо, хоч якась стежина була, але вся заросла тими альпійськими ялинками. Ну а дощ, до того часу як ми почали боротися з деревцями перестав, і навіть подекуди виходило сонце. Боротьба з рослинами нас сильно затримала і ми знову не прийшли на заплановане місце ночівлі. Таким чином, траверсувавши гору Буштул і піднявшись на гори Велика Кепута та Берть, ми майже дійшли до Плайського лісництва, і там на відпочинковому місці заночували. Прийшли пізно, тому готували їсти вже в темноті. Небо було чисте і ми мали змогу насолодитися виглядом яскравого і неповторного карпатського зоряного неба.

На вершині г. Берть 1666 м н.р.м.

Кажуть, якщо вночі ясно видно зорі і небо чисте, то наступного дня буде чудова погода. Так і сталося. Весь наступний день, та що тут казати всі наступні дні походу були сонячними. Це дуже піднімає дух і зразу хочеться іти далі, на зустріч новим пригодам. Цього дня нам потрібно було знову ж пройти те що не пройшли минулого, сьомого дня, до перевалу Легіонів, а далі гори Пантир, Дурня (її траверсували), Гропа та Братківська. І кінцевий пункт восьмого дня у нас був запланований на полонини Левковець. На місце ночівлі ми дістались благополучно і вчасно.

Перший стовпчик старого кордону

На вершині г. Чорна Клива 1723 м н.р.м.

А з полонини Левковець ми вже переважно скидали висоту до с. Чорна Тиса, лиш деколи набираючи незначні висоти на г. Руська і г. Чорна Клива. Насправді, дев’ятого дня, ми мали іти до Ясіня і закінчувати там маршрут, та зважаючи на те, що на автобус ми не встигнемо, вирішили заночувати в Чорній Тисі. Тут знаємо чудове місце для ночівлі, зразу біля лісництва. Цього вечора ми сиділи довго та співали пісень. Одним словом відпочивали, адже, мандрівка видалась не легкою. Наступного дня, добре виспавшись, попрямували до Ясіня. Тому, наш похід розтягнувся на десять днів. Іти було не багато – 5 км. В Ясінях знялися з реєстрація в пошуково-рятувальній службі, перекусили, тай на автобус додому!

Учасники мандрівки:
Яків В.
Сергій Б.
Іванна В.
Настя Р.
Віктор П.
Володимир Г.
Юрій Г.

Повна нитка маршруту:
м. Яремча – пол. Прутинок – р. Женець – г. Хом’як – пол. Томнатик – г. Синяк – г. Малий Горган – пол. Бладжив – стая Новобудова – г. Довбушанка – г. Ведмежик – р. Довжинець – р. Озірний – с. Бистриця –р. Салатрук – г. Окопи – ур. Боярин – ур. Пекло – пол. Рущина – г. Мала Сивуля – г. Велика Сивуля – г. Лопушна – г. Боревка – пол. Погар г. Ігровець – г. Висока – р. Лімниця – Різарня – с. Осмолода – р. Котелець – г. Кінь Грофецький – Грофянський став – г. Грофа – пол. Плісце – г. Паренки – г. Мала Попадя – г. Попадя – пер. 1177 – г. Буштул – г. Велика Кепута – г. Берть – р. Бертянка – р. Плайська – р. Подишірний – пер. Легіонів – г. Пантир – г. Дурня – г. Гропа – г. Братківська – ур. Полонина-Левковець – г. Руська – г. Чорна Клива – с. Чорна Тиса – смт. Ясіня

Опис місць ночівель:

І день – 10 серпня 2012, ночували на полонині під г. Синяк. Полонина знаходиться в Пд-Зх напрямку від вершини г. Синяк. На полонині є колиби. До джерела іти далекувато, від колиб у Пд-Сх напрямку в ліс. Якщо на полонині будуть гуцули, краще запитати в них як пройти. Дров також достатньо. Із зв’язком туго, але все ж декілька поділок оператора Київстар є.

ІІ день – 11 серпня 2012, ночували на галявині біля р. Довжинець. У річку впадає безліч потічків, біля одного з них і знаходиться наша галявина, за словами місцевих жителів, його назва Перший Ленський (я переглянув багато карт і його назви так і не знайшов). Це непогане місце. Є де розставити намети, до річки сто метрів і зручний спуск 🙂 А ось із водою ціла комедія. Гуцули нам казали, що тут є десь джерело, а на запитання де саме я почув відповідь: “А он потічок, чим не джерело?”, під потічком гуцул мав на увазі так званий Перший Ленський. З нього воду і брали, і хороша вода. З дровами ситуація більше-менше, але недалеко ліс і вирубки, тому деревину знайти можна. Що стосується зв’язку, то знову ж таки в деяких місцях галявини присутня мережа Київстар.

ІІІ день – 12 серпня 2012, ночівля на полонині Рущина. Тут є безліч хороших місць, варто пройтися і вибрати, нам же не пощастило з погодою, тому де прийшли там і впали 🙂 На полонині багато потічків, з них можна брати воду. А ось із дровами тут проблеми. Найти можна, але треба добре пошукати. В умовах негоди все ж краще скористатись пальником. Зв’язок слабкий, та подзвонити можна.

ІV день – 13 серпня 2012, ночували біля с. Осмолода. Там біля села є туристичний кемпінг. До води далеко, та і жовта вона якась була. Казали колись було джерело і ближче але… З дровами взагалі ніяких проблем бути не повинно. Так само і з мережею – сигнал Київстар стабільний.

V день – 14 серпня 2012, ночівля в туристичному притулку на пол. Плісце. Джерело за 50 метрів від хатини, з дровами також особливих проблем нема. А ось зв’язок з’являється біля сходів до хатинки і то з попутним вітром :).

VI день – 15 серпня 2012, перевал Німецький, тут є зверху доволі непогане місце з таким собі навісом, де можна сховатись від негоди, там вистачить місця, щоб розкласти два намети (прямо під навісом). Дрова для багаття є. По воду треба йти до потічка, а ось знайти його важкувато. Мережі нема.

VII день – 16 серпня 2012, ночували недалеко від Плайського лісництва, зразу за вирубкою. Там є облаштоване для відпочинку місце із столом і навісом. Через дорогу джерело. По дрова треба іти в ліс. Мережі нема.

VIII день – 17 серпня 2012, полонина Левковець. Сама по собі полонина дуже похила, тому потрібно спускатися до самого низу, там є рівне місце щоб розкласти намети. Потічок з чистою водою там же. Дрова в лісі. Мережі нема.

IX день – 18 серпня 2012, с. Чорна Тиса. Село досить велике. Місце ночівлі знаходиться зразу за лісництвом. Від будинку лісника через міст, з правого боку на березі р. Чорна Тиса є джерело. В річці можна скупатися, однак, будьте обачні – місцеві дітлахи чомусь недолюблюють туристів і жбурляють камінцями. Дров достатньо, бо рядом вирубка. Мережа є і Київстар, і МТС. У лісника можна підзарядити телефони чи фото/відео техніку.

Висновки
Цей похід суттєво збільшив мій досвід життя в польових умовах. А погодні умови і складність маршруту не аби як підвищують вольові якості. Мушу визнати, що це було складно. Рекомендую всім хто буде ходити в походи Горганами брати собі якусь заначку їжі на чорний день, так би мовити. Обов’язково візьміть із собою GPS хоча би один на групу і додаткові акумулятори. Може статись так що орієнтуватись з пристроєм прийдеться цілий день.

Залишайте коментарі, мені цікава ваша думка. Розповідайте друзям, можливо, їм буде корисна ця інформація. Стежте за оновленнями сайту. Незабаром нові статті в розділі Туризм.