Що може бути краще ніж природа?
Вона живе без метушні
В безмежнім світі невимовної краси,
Руху, звуків і свободи.

У горах, коли тільки розсвітає,
Сосни в тиші ще дрімають,
Мені не спиться, я встаю,
Іду до річки. І бачу там - сосна
Стоїть задумана, одна.
Все диха спокоєм довкола,
Природа спить. Туман ковзає
Схилами стрімкими. Та раптом
Яскравий, промінь сонця,
Немов би золотистим пензлем,
Обійшов вершини гір.

Зазолотились барвами краї хребтів.
Моя душа вже не шукає слів,
У захваті спинилась,
Бо перед нею немов картина раю.