Чудове, дуже комфорте місце ночівлі. Уночі пофотографувавши, та помилувавшись красою зоряного неба, я все ж пішов спати. На ранок, ось уже 22 день, повторюються одні і ті ж процедури: приготування їжі, збори табору, пакування рюкзаків.

Після сніданку вирушаємо назад до Товстого, адже місце ночівлі у нас було трохи збоку від маршруту. Заходимо в село, тут же знайомимось із жіночками, що відпочивають біля хати. Вони одразу запросили нас залишатися у селі. Є будинки, земля, все що потрібно. У господині ми набрали води, а також попросили трохи солі, бо наші запаси вже закінчились. Я розпитав трохи про маршрут. Наступного дня нам потрібно було перейти річку Сула, тому розпитував чи є там міст. Одразу стало цікавіше, коли нам розповіли про паромну переправу, і я почав з нетерпінням чекати на нову пригоду. =)

З Товстого йдемо в Новоселицю. Там ненадовго зупиняємось біля магазину. У цьому селі мені щастить зробити декілька класних кадрів з лелекою в польоті.

Невдовзі заходимо в село Оболонь. Ні, це не те, де варять пиво. Зупинились біля першого ж магазину і, майже, одразу почався дощ. Продавчиня була не проти, щоб ми розмістилися у приміщенні за столиком. Перечекавши дощ та пообідавши, рушаємо далі селом, попутно фотографуючи усе довкола.

Бувало, нам траплялися такі занедбані будиночки. І не тільки в Оболоні, а й у інших селах. Це стається через те, що місцеві жителі виїжджають із села в міста.

В Оболоні познайомилися із цілою компанією місцевих жителів. Настя запитала, чи не проти вони фотографії. І ось, за кілька хвилин нам вже варять каву. А одна із жіночок, Наталія Іванівна, навіть пішла переодягнутися в українську вишиванку. Пані Наталя вчитель початкових класів, займається рукоділлям, вишиває та малює. На подвір’ї своєї хатини вона показала нам тарілочки і дощечки, власноруч розписані петриківськими розписами.

Поки спілкувалися з пані Наталею, поряд із сусідньою хатиною, де ми залишили рюкзаки, на лавочках нам вже накривали на стіл. Поспілкуватися зібралося ледь не пів вулиці. Сиділи там відпочивали досить довго. Добре так відпочивати, та час продовжувати маршрут. Маємо дійти до села Горошине і стати на ночівлю біля річки Борис.

У селищі Горошине прямуємо одразу до магазинує Це село із давньою історією. У літописах воно згадується ще у 1096 році. Тут було ціле містечко з укріпленнями, та у 1658 і 1666 роках Горошин (тодішня назва села) був спалений і пограбований татарами і поляками.

Біля магазину знайомимося із підприємцем паном Олександром. Ми відвідали коров’ячу ферму, котру він зробив в селі. Там нас пригостили молоком і там же ми набрали води.

Фото Анастасії Євсюкової

Вже звідти ми пішли до річки Борис, на березі якої у нас стоянка. Намети ставили у темноті, бо цього дня багато відпочивали і спілкувалися, але воно того варте. Наступного дня на нас чекає паромна переправа через Сулу, чи то ми на неї чекаємо. І ще одна визначна подія – це перехід до Черкаської області. А на сьогодні все… =)

Технічна інформація

Перехід: с. Товсте – с. Горошине.

Дистанція: 29 км.

Чистий ходовий час: 5 год 18 хв.

Середня швидкість руху: 5,4 км/год.