Вписка в Пісочині була реально цікавою. Каучсерфери Ігор та Іра розпитували нас про усі пригоди, що траплялися з нам за три дні. Як ми ходили, з ким спілкувалися, та чим узагалі живемо.

Вони також цікавлятьсі туризмом, тому нам було про що поговорити.

Наш маршрут пролягав через Рай-Оленівку. І там ми випадково познайомились із дідом Миколою. Як завжди, йшли дорогою, знімали відео і зустріли його. Поговориивши, він запросив нас до себе у гості. Яким же гостинним був цей прийом! Дідусь Микола пригостив нас медом, хлібом, ще й а дорогу дав гостинців. Розповідав різні історії, про себе, свою сім’ю, як оселився в Рай-Оленівці і побудував там будинок. У Миколи є собачка Фараон, кіт і декілька вуликів.

Хотілося б залишиттся там довше, але часу більше нема, адже попереду ще ася Україна. Прощаємось із дідусем та йдемо далі. Настрій піднесений і дуже теплі відчуття. Як же класно, що є такі люди. Дороче, ми надішлему йому фото по пошті.

Дорогою зустрічаємо моторну жіночку. Вона спершу тікала від наших камер, але розговорилися про те, про се, пожартували, посміялися і розійшлися по своїх справах.

Наступне село – Коротич. Там, набираючи воду з криниці, заводимо розмову із старенькою бабусею. Їй дуже сумно, бо вона зламала ногу і не може поратися по господарству. Ні з худобою, ні по хатніх справах. Просто нічим зайнятися. А Настя з Яшею заспівали їй пісенько, аби якось розвеселити бабусю.

Прямуємо далі Коротичем, і у центрі зупиняємось біля школи. Там же недалеко знаходиться сільська рада. Фотографуємо заклади для Вікіпедії – це наш партнер.

Настя зняла на камеру дітей, що грали в той час футбол. Росте патріотичне покоління – діти люблять Україну і хочуть жити у мирі.

Взагалі, скільки ми ходимо Харківською областю і спілкуємось із людьми, усі хочуть миру, щоб війна закінчилась. Більшість людей розмовляє з нами українською мовою та хочуть зостатися в Україні.

А ми все крокуємо вперед. Проходимо село Стара Московка. Воно моленьке, на березі озерця, котре хтось арендував.

Ще трохи і ми будемо на місці ночівлі. Підходимо практично впритул до села Гіївка та місто Люботин, і там розбиваємо табір. Хоча, табір ставили дещо пізніше, бо я, Оля і Яша кинулися знімати шикарний захід сонця. Щепотім по темноті я ходив з Яшею по воду до джерела неподалік.

Ще один день проекту добіг до кінця, важливий день, як і решта. Скільки у нас вже було пригод і нових знайомств та скільки ще буде. Попереду так багато цікавого і невідомого. Давайте вивчати Україну разом!

Технічна інформація

Перехід: с. Пісочин – с. Гіївка

Дистанція: 19,4 км

Чистий ходовий час: 4 год 24хв.

Середня швидкість: 4,4 км/год.