А ось ця ночівля була ще цікавішою, ніж ніч з 8 дня на 9 день, коли ми ночували у лісі прямо біля дороги. Принаймні для Насті з Олею. А справа в тім, що

вночі Настя почула дивні звуки в нашому таборі, схожі ніби хтось ходить.

Ну, і вони з Олею, посеред ночі, озброївшись трек-палицями =) чекали у наметі на непроханого гостя. Однак, ніхто не прийшов. А я взагалі нічого того не чув, спав собі спокійно у своїй палатці.

Зранку вирушили до Котельви знайомитися з Полтавщиною. У районному центрі у нас був контакт Павла Михайловича – директора відділу культури. Він зустрів нас при вході у селище і повіз до центру. Перше, що ми відвідали – це музей ім. С. А. Ковпака – радянського діяча і героя, котрий зробив багато для Котельви. Спасибі Ірині Миколаївні за змістовну екскурсію.

Наступною ми відвідалм експозицію археологівних знахідок, котрі розшукали в районі Більського городища. Екскурсію для нкс проводила Лариса Анатоліївна, за що їй також дякую. Також ми побували у будинку культури. Нам запропонували трохи перекусити бутербродами з чаєм, за що ми зновуж таки дуже вдячні – це було так необхідно.

Потім поїхали поглянути на вал Більського городища. Він тягнеться навколо селища Більськ близько 30 км. Там красива природа. Існує екологічна стежка, стилізована під похід Ковпака “від Путивля до Карпат”.

Час закінчувати розслаблятися на екскурсіях, тому їдемо туди, де закінчили наш піший перехід. І вже звідти знову крокуємо пішки. Попереду у нас ще довгий шлях до місця ночівлі. Рюкзаки нам туди привезуть ввечері.

Між групою і місцем ночівлі протікає річка Ворскла і нам потрібно її перейти. Йдемо шукати міст. На карті він був, а от на ділі не виявилось. Місцеві підказують, що варто йти до дамби, але але щоб туди потрапити, потрібно перейти декілька мілких річок. Ходили ми полями вздовж тих річок і заплав довго і нудно. Я вже орієнтувався одночасно по Google Earth і своїх картах. При цьому сонце вже наближалося до горизонту.

Коли ми перейшли усі річки, вже смеркало. Обходимо ліс, і тут перед самісінькою дамбою ще одна перепона – заплава Ворскли. Знову потрібно йти в обхід. Всі ці переходи, пошуки шляху мене дуже втомили. Та що там казати, всі були втомлені, ми нагуляли додатково близько 10 км.

Дамбу переходили в повній темноті. Телефонуємо Павлу, просимо щоб привіз наші рюкзаки, а самі заходмо до найближчого села – Глинського. Невдовзі Павло привіз наші речі, розпрощалися. Ми думали стати табором неподалік села. І тут цікава ситуація. Виходять звідкись реальні пацанчики, підходять і одразу питають, ви типу хто такі, а чого і навіщо? Ну ми, звісно, їм пояснили що і для чого тут робимо, але Настя ризикувати не хотіла, зателефонувала Павлу. Він повернувся та забрав нас із Глинського. Безпека понад усе. Довго не їхали і за селом, уже своїм ходом, попрямували до місця ночівлі.

За цей день ми находили близько 36 км. Точніше сказати не можу, бо були проблеми із записом треку. Нормально повечеряти також не було змоги – стали пізно, близько 11 вечора, і води не було у достатній кількості. От такий був насичений подіями і пригодами деньок.

Технічна інформація

Перехід: с. Сидоряче – с. Опішня.

Дистанція: ~36 км.